Любешівський район

ЗОШ І –ІІІ ст. с. Великий Курінь

На І Регіональний конкурс есе

«Скарби минулого у спадок майбутньому»

Номінація «Народні звичаї та обряди»

Обряди і звичаї українців

Супровідний лист

ЗОШ І-ІІІ ст. с. Великий Курінь

Адреса:44210

вул. Незалежності,54

с. Великий Курінь

Любешівський район

         Волинська область

         Крисько Катерина Юріївна

31.03.2005 року народження

учениця 7 класу

Керівник Крисько Любов Григорівна

заступник директора з навчально-виховної роботи,

вчитель історії та народознавства

ЗОШ І - ІІІ ст. с. Великий Курінь

Тел.: 9-55-19, моб. 0962394395

                                 0952235170

Електронна адреса: School_vk@ukr.net

  На факультативних заняттях з народознавства ми вивчаємо звичаї та обряди українців, зокрема ті, які відбувалися в нашому селі. При сільському клубі діє народний аматорський колектив «Оргінії», керівником якого є  Віра Круковець.

Учні нашої школи є активними учасниками концертів, обрядів, зокрема тих , які я хочу описати.

Обряд «Бакуси»

    Ватага хлопців ходила від хати до хати закликати весну. Ходили,  зазвичай, на Масну (Масляну) неділю. В цей гурт входили: козак, жандарм,  жид, циган, гармоніст та нечиста сила. Козак, на робленому солом’яному конику, сидів верхи. Позаду нього сидів жандарм. Вони вдвох гукали хазяїна: «Хазяїне багатий, позволь весну зазвати». Коли господарі дозволяли, то вся ватага «заїжджала на конику» у двір, грали, танцювали. Жид знімав мірки, буцім-то шити кожухи, циган ходив і просив руки господині, щоб погадати,  нечиста сила намагався щось вкрасти з господарства (здебільшого курей). Обличчя у цигана та чорта були намазані сажею і вони намагалися поцілуватися з членами родини. По закінченні дійства господарі дякували «бакусам» і давали в торбу  гостинці: сирі яйця, млинці… В цей час дівчата  на масну неділю водили  за селом «вородар» (хоровод) і співали:

-Вородар, вородар

Одчинєй ворота.

Ой  хто ж там іде

Чи попове дитє?

Чи князьове дитє?

Ой куди ж воно йде?

У сад по цвитки  - 2 р.

Дивкам на вінки   і т. д.

Або:

Ой ти,  соловейко, ранняя пташенько,

Ой чого ти так рано з вирію вилітаєш?

З вирію вилітаєш на клуні сядаєш?

На клуні сядаєш, голосно щебечеш? і т. д.

Потім хлопці «бакуси» і дівчата грали в різні ігри: наприклад, у «явора», «ворона», всі разом танцювали хоровод і співали:

Загорілась діброва хорошая, зелена, зелена, зелена.

Йдіте хлопці гасити, в шєпках воду носити, носити.

Скільки в шєпци є води, стільки в хлопців є правди, є правди, є правди.

Скільки в небі зірочок, стільки в хлопців дивочок, дивочок, дивочок.

Після танців, ігор хлопці ділились з дівчатами гостинцями, які вони заробили на «бакусах».

(Фото додаються)

Обряд «А ми водили на Трійцю Куста від хати до хати»

На другий день Трійці дівчата збиралися гуртом і йшли до лісу, аби там одягнути «Куста». В кожної з учасниць було завдання приготувати елементи одягу для «Куста». Розходились дівчата по всьому лісі і через деякий час одна з учасниць виходила співаючи:

Ой не стий, не стий вербонько над водою.

Бо не хороша водиця  под тобою.

З її обіда не зварити, єю тілько нелюба отравити.

-        Гей, дивчєта, де віте так довго ходите? Назбирали  зілля? Ходімо да будемо «Куста» наряджати.

Обирали для «Куста» молоду да вродливу дівчину, щоби життя наших людей було хорошим. Одягали «Куста» зіллям, травами, квітами, наприклад, спідниця з лепехи, щоб люди були здорові;  голову пов′язували лєнтою, щоб дівчата заміж повиходили; дарували гілки клена, щоб у селі люди не сварились між собою; ще гілку ліщини, щоб не було сильної бурі і грому, щоб панував у селі мир і злагода. Вдягаючи «Куста» співали:

Поламалася з кореня ліщинонька,

Покохалася з козаком дівчинонька.

Покохалися да й одної години,

Занедужали обоє молодії.

Для дівки несуть усілякі догоди,

А козак просить хоч холодної води.

Ой дайте мені води з під зеленого куста,

Хоч просмажити да й козацькії вуста.

Одягнувши «Куста», вели його в село співаючи:

Ой Трійця, Трійця, да холодная роса,

Ой да не ходи моя милая боса.

Ой як же мені босенькій не ходити,

Ой нема кому черевички купити.

Ой куплю, куплю моя милая троє,

Ой як підемо до шлюбоньку обоє.

Господині, куди заходили дівчата з «Кустом» обдаровували їх пиріжками, солодощами. Люди радо зустрічали гостей, бо вірили, що вони цим самим приносили щастя в родину.

(Фото додаються)

Весільний обряд «Бити дика»

Наші предки в давнину придумували різні весільні ігрища. Наприклад,

обряд «Бити дика» проводили  на другий день весілля у перезві (це коли гості молодої приходили до молодого). Вже перед вечерею, коли добре втомились гості від танців,  сідали молодиці і співали:

Прилетіла тетеронька, -2р.

Чи готова вечеронька?

Тетеронька на лету впала,-2р.

Вечеронька на столі стала.

Але господарі не поспішали давати вечерю, мотивуючи це тим, що, мовляв, запаси харчів скінчилися, треба йти на полювання на дичину.

Ми йдем на полюваннє, -2р.

Дай боже спомаганнє.

Вола вбити, свиню сколоти,

Перезов накормити.-2р.

Відбувається імітація полювання: виходять двоє чоловіків з качалками(палицями) і розбивають глиняний горщик чи макітру. Гуркіт видається за  постріл. Все це супроводжується шумом, гармидером і раптом на долівку, від переляку, падає один із сватів. Свашки співають:

Чорного вола вбито,-2р.

Чорного рогатого, для роду багатого.

Було б вола не бити,-2р.

Було б свиню сколоти.

Було б свиню сколоти,-2р.

В її нема роботи.

Жінки підхоплюють свата (дика), кладуть на лавку, роблять штучне дихання, викачують курячим яйцем, дають «цілющі краплі» - горілку і сват оживає.

Грають музики, всі гості танцюють знову приспівуючи:

Ой ,щоб тобі такий вік довгий, як у мене чоловік добрий.

До вечері постоли поплете, по вечері у комору заведе .

Батьки молодого виносять печене порося чи індика, бутель горілки і починають всіх частувати «диком» (тим, що вполювали).

(Фото додаються)

Обряд «Дожинки»

Дія відбувається на жнивному полі. Дівчата, жнучи, співають:

Туман яром, да туман яром, гей, да туман долиною.

Ой да й не по правди молодий козаче, гей, да живеш з дівчиною.

-        Гей, дивчєта! Ану затягніте якеї веселішої, а то щось вельми спина починає боліти. Дівчата починають співати:

Ой жни, дівко,жито, ой жни не линуйся.

Єк вижнемо жито - на тобі женюся.

                Ще ти заміж не йшла, а я не вженився.

                В лузі при дорози сухий дуб розвився.

Посіяв я жито нема кому жати.

Покрсив я гречку – нікому в'язати.

                 Покосив я гречку нікому в'язати,

                 Прийде темна нічка ні з ким розмовляти.

-        Хватить тобі Палажко язиком молоти, давай скоріше жни, бо ж бач єк ще далеко до краю.

-        Ой, молодици, а мені пригадалася пісня ще моєї баби Ганни:

За горою, за водою – 2р.

Росте жито з овсюгою,-2р.

 А пшениця з лободою.

                Там Татєна жито жала-2р.

                З Ванюшею розмовляла.

Ой Ванюшамоя душа -2р.

Чи ти мене вірно любиш,-2р.

Чи ти мене з ума зводиш?

                 Вже Татєна не йде жати-2р.

                 Треба дитє колихати.

По закінченні пісні сама старша з учасниць підходить до дитячої неньки (колиски), яка на кілках вісить на полі, колише дитину і співає колискову:

Ой не стий, не стий вербонько над водою,

Бо не хороша водиця под тобою.

                 З її вбіда не зварити,

                 Єю тілько нелюба втравити.

Із жінками на полі працювали й діти – збирали колоски. А от і Дожинки…

Одна з жінок залишає 9 стеблин жита, зав′язує їх червоною стрічкою, на землі розстеляє рушник і кладе окраєць хліба. Всі учасники стають на коліна і моляться «Отче наш» - тим самим дякують богу за хорошу погоду, що послав здоров′я дожати нивку. Жінки роблять вінок із жита і одягають на голову молодій дівчині і йдуть з поля співаючи:

Ой  дожинки, хазяїну, за сонця, дай же нам, хазяїну, червонця.

Ой дожинки, хазяїну, в добрий час, частуй, частуй, хазяїне добре нас.