Любешівський район

ЗОШ І –ІІІ ст. с. Великий Курінь

На І Регіональний конкурс есе

«Скарби минулого у спадок майбутньому»

Номінація «Народна творчість і ремесла»

Відроджуємо ремесла рідного краю

Супровідний лист

ЗОШ І-ІІІ ст. с. Великий Курінь

Адреса:44210

вул. Незалежності,54

с. Великий Курінь

Любешівський район

         Волинська область

Крисько Дарина Юріївна

07.04.2003 року народження

учениця 8 класу

Керівник Крисько Любов Григорівна

Заступник директора з навчально-виховної роботи,

вчитель історії та народознавства

ЗОШ І - ІІІ ст. с. Великий Курінь

Тел.: 9-55-19, моб. 0962394395

                                 0952235170

Електронна адреса: School_vk@ukr.net

Ткацтво- найдавніше ремесло українців

       В незалежній Україні національно-культурне відродження  нашого народу стало реальністю. Все більше і більше зростає інтерес до минулого, краю де народився і живеш, де виросло не одне покоління родичів, близьких і знайомих. А святе відчуття Батьківщини починається саме з батьківського порогу; свого села чи міста; вулиці, де пройшло дитинство; калини, яка росте біля порогу рідної хати; маминої пісні і власного родоводу. Ці почуття передаються з покоління в покоління з молоком матері. Знати своє коріння і свою історію, любити його – це найсвятіша і найдорожча потреба кожної людини. Українці здавна займались різноманітними ремеслами і промислами. Деякі з них збереглися й до наших часів. Особливе місце серед родинних ремесел займало ткацтво.

Ще в добу Київської Русі ткацтво було найпоширенішим ремеслом. На теренах західної України ткацтво починає розвиватися з V тис. до н. е., а на Волині в 2400-2100 рр. до н. е. Розквіт ткацтва на Поліссі датований XVI- XI ст. до н. е.

З покоління в покоління передавались знання і вміння ткати. Самобутнє народне ремесло живе. Його красі та неповторності не дають згаснути умілі руки закоханих у це ремесло майстринь. Багато таких майстринь проживає в селі Великий Курінь та селі Проходи. Ми є свідками того, як довгими зимовими вечорами наші бабусі сидять за верстатом і тчуть рушники, простирадла, килими. Спочатку цікавість, а потім бажання перейняти, навчитись, спробувати самим і спонукали нас організувати на базі нашої школи творчу майстерню по ткацтву.

   На початку 90-х років педагогічний колектив Великокурінської ЗОШ

І-ІІІ ст. розпочав роботу по відродженню ремесел свого краю, таких, як: вишивка, ткацтво, різьба по дереву, соломо- та лозоплетіння. Проводились ці заняття на спеціально відведених годинах та в позаурочний час.

   Особливо плідною та результативною стала робота по відродженню ткацької справи. Для цього тут були всі передумови. Села Великий Курінь та Проходи, звідки діти ходять до школи, в етнографічному плані особливі в районі. Тут здавна процвітає ткацьке ремесло. Нині на їх території налічується близько тридцяти діючих верстатів. Вироби ткацтва сільських майстринь побували на багатьох районних, обласних і навіть Всеукраїнських виставках декоративно-прикладного мистецтва. Ці вироби також купують для музеїв, для оздоблення інтер'єрів Українського дому в Канаді та Аргентині. Були замовлення і від української діаспори з Бразилії та Америки. Кілька років підряд в ці села приїжджав директор Українського центру народної культури "Музей Івана Гончара" - Петро Гончар з метою придбання тканих та вишитих речей для свого центру.

    Педагоги школи розуміли, що багатовіковий художній досвід односельчан не повинен зникнути, забутись. Підростаюче покоління українців має зберегти, відродити і примножити культурну спадщину свого народу. Знайшовся і керівник цієї справи - вчитель історії Крисько Любов Григорівна, сама залюблена в ткацтво і чудова ткаля. Ткацьку науку перейняла від матері та бабусі, старшої сестри. В школі було відведено спеціальну кімнату, куди перенесли ткацький верстат, подарований школярам старожилами села. Склали програму навчання  і робота розпочалася. Спочатку це були уроки народознавства, на яких вивчалась історія розвитку ткацтва, а практичні навички поглиблювали в позаурочний час на заняттях гуртка. Так поступово і сформувалась творча майстерня.

    Навчання в майстерні розраховане на три роки. Перший рік дівчатка знайомляться з основами ткацтва, виконують роль помічників: сучать нитки на цівки, подають і міняють човники, тримають дошку при створенні на полотні орнаменту, перекручують воротило, настроюють підніжки, перемотують мітки в клубки.

    На другому році навчання діти освоюють технологію ткацтва, набувають і закріплюють практичні навички, тобто працюють за верстатом, виготовляючи просте полотно із нескладним орнаментом.

    І лише на третьому році дівчатка працюють з кольоровими нитками: тчуть серветки, доріжки, рушники, відтворюючи орнамент  за зразком та пробуючи їх створити самі.

    В школі виготовлено стенд "Наші вироби" - це постійнодіюча експозиція, на якій розміщують виткані юними школярами колективні та індивідуальні вироби: рушники, серветки, накидки, доріжки, фартухи та інші речі. Керівник Любов Григорівна зуміла прищепити дітям любов до цього старовинного ремесла. Дівчатка охоче відвідують заняття, старанно вчаться

працювати за верстатом, оволодівають непростою технікою ткацтва. Любо дивитися на їх роботу, коли накладені одна на одну нитки творять візерунчасте полотно. І все це робиться з любов'ю, щирістю, добрими помислами. Вироби юних ткаль вже можуть позмагатися з виробами відомих сільських майстринь.

    І, як результат такої копіткої праці, прийшло заслужене визнання: дитячі вироби із Великокурінської творчої майстерні по ткацтву неодноразово експонувалися  на районних та обласних виставках. А в лютому 2000 року шкільні вироби були представлені на VI Всеукраїнському зборі майстрів народних ремесел в м. Києві. Ткаля Юлія Кундік - десятикласниця цієї школи - стала переможцем секції "Ткацтво". Один з рушників, витканих великокурінськими умільцями, був  подарований Президентові України Л.Д.Кучмі. 

    У 2005 році учениця 11 класу нашої школи Бубало Юлія була учасницею VІІІ Всеукраїнського збору майстрів народних ремесел в м. Києві. В номінації «Ткацтво» вона здобула 3 місце. У 2011 р. наші вироби були представлені на Президетській виставці в м. Києві.

     Багато  випусків юних ткаль з Великокурінської ЗОШ пішли в самостійне життя, маючи міцні навички ткацтва. Чи стануть вони в майбутньому справжніми майстрами, покаже життя і час. Але в одному педагоги переконані: ткацтво залишиться для цих дітей тим невичерпним джерелом, яке живитиме серце і душу!